Конфлікт інтересів
Згідно зі статтею 28 розділу V Закону України «Про запобігання корупції», особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та прирівнені до них у цілях цього Закону особи, зобов’язані запобігати та врегульовувати конфлікт інтересів, а саме:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального та потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Поняття потенційного та реального конфлікту інтересу наведене у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»:
потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Таким чином, конфлікт інтересів має 3 складові: приватний інтерес, службові повноваження та суперечність між ними.
Приватний інтерес – це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Він здатний впливати на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації дискреційних службових чи представницьких повноважень. Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого боку, особа, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов’язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.
Приймаючи те чи інше рішення (вчиняючи ту чи іншу дію) особа стоїть перед вибором задоволення публічного інтересу (на користь держави, територіальної громади) або приватного інтересу (власних інтересів, інтересів близьких осіб). Тому, навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об’єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів.
За порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів передбачена адміністративна та дисциплінарна відповідальність (в окремих випадках – кримінальна).
Методичні рекомендації щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів
https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2022/10/Metodychni-rekomendatsiyi-K.I.-19.10.2022.pdf
Звернутися за роз’ясненням про конфлікт інтересів